Проект «Дитяче щастя»
У нашому навчально-виховному комплексі №2 навчається 385 учнів, та при ньому є дитсадок, у якому налічується 20 вихованців. Наша група обговорила проблеми спільноти та визначила найактуальнішу, на нашу думку, з них.
ПРОБЛЕМА: на території навчально-виховного комплексу №2 не вистачає лавочок для відпочинку, оскільки в теплу пору року всі діти на перерві грають на подвір’ї. Ми вирішили встановити лавки та зібрати іграшки, щоб діти мали змогу відпочити та погратися в пісочниці. Наша команда встановила лавки, та забезпечила вихованців, пришкільного дитячого садка іграшками для гри в пісочниці. Вихованці пришкільного дитячого садка були вдячні нам.
Соціальний проект «Відновлення шкільного музею бойової слави»
Олександрівський навчально виховний комплекс – найкращий навчальний заклад селища Олександрівка, що на Кіровоградщині. У нашому закладі отримують ґрунтові знання та виховання 386 учнів.
Вихованці намагаються якнайкраще прикрасити свій навчально – виховний комплекс.
Ми, учні 10 класу, вирішили у цьому навчальному році зробити і свій внесок – облаштувати музей Великої Вітчизняної війни. Наступного року виповнюється 70 років закінчення лихоліття.
Вже достатньо давно в нашій школі існує музей “Бойової слави”, але коли створювали пришкільний дитячий садочок забрали приміщення, де розміщувався музей, відповідно всі експонати знесли в одну кімнату, та склали на купу. Виникла проблема…
Актуальність відновлення музею полягає в тому, що наша країна відмічає 70-ти річчя визволення нашого краю від фашистських загарбників. Тож дітям молодших класів, потрібно показати: експонати, фотографії, спогади. Для цього потрібно відновити музей “Бойової слави”.
У наший час залишилося дуже мало спогадів про роки Вітчизняної війни. Не виключення і наша школа, а саме занедбання нашого шкільного музею «Бойової слави». І це є дуже неприємним моментом адже діти крім шкільного матеріалу з Історії, мають знати дещо більше, що відбувалося на території нашого населеного пункту , свідчення очевидців та учасників тих подій , а також бачити ті предмети, які залишились ще з тих років. Тож учні нашої школи, а саме учні 10 класу вирішили взяти цю проблему у свої руки.
Спочатку ми провили опитування серед учнів та вчителів школи, для того щоб дізнатися важливість наших дій та сприйняття оточуючих до цієї справи. Після обробки результатів ми отримали такі результати: 87% підтримали нас і визнали, що це чудова ідея; 8% відсотків були проти цієї справи; 5% стримались від відповіді. Ми були раді в підтримці учнів та вчителів, це додало нам наснаги до роботи. Наступним нашим кроком було обговорення подальших кроків у роботі проекту. Далі ми взяли письмовий дозвіл у директора школи. Перше враження від виділеної кімнати було не так вражаюче, тому що: кімната за розміром маленька, шпалери повигоряли, від пекучого сонця, яке зазирало щодня до кімнати, підлога була вся в подряпинах, і не помітно було навіть те, що вона була, колись, зафарбована, також в кімнаті була одна батарея, але колір її був також дивним чи то зелений з білим чи то білий із зеленим. Одним словом працювати є на чим. Потім знайшли спонсора - це голова селищної ради Захаров В.О. , який забезпечив нас матеріалом для ремонту. Працювали в поза урочний час, тобто після уроків, але воно того було варте. Після дуже виснажених буднів роботи-ми були задоволені результатом та й не тільки ми: ті хто бачив кімнату до ремонту й зовсім не впізнали її. Ми всі чудово попрацювали, а також отримали, чималу, поміч від працівників школи. Далі нам залишалось лиш облаштувати музей. Ми зробили оголошення і результатом було те, що деякі учні нашої школи допомогли нам у знаходженні пам’яток, для облаштування музею. Ми були їм дуже вдячні і запросили їх на відкриття. Ми закінчили роботу вчасно і відкриття пройшло просто чудовим, на якому були присутні всі хто мав відношення до цієї справи